Ондрова Ю. Критерії прийнятності індивідуальної заяви до Європейського суду з прав людини. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2017. № 3. С. 48-57. Серія. Юридичні науки.
УДК 341.231.14
ОНДРОВА Юлія,
доктор філософії, викладач кафедри конституційного права
університету ім. Матея Бела, м. Банська Бистриця, Словацька Республіка
КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЗАЯВИ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Постановка проблеми. Європейський Суд з прав людини має право розглядати два види скарг – міждержавні та індивідуальні. За ст. 33 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод міждержавна скарга може бути подана в суд кожною з Договірних Сторін для розслідування порушень процедур, передбачених цією Конвенцією та її протоколами. Подання індивідуальної скарги є об’єктом коригування ст. 34 цієї угоди. Європейський суд з прав людини може погодитися прийняти скарги, складені будь-якою фізичною особою, неурядовою організацією або групою людей, які вважають себе постраждалими в результаті посягань на їх права, які визначені у Конвенції або її протоколах.
Тема забезпечення права на подання індивідуальної заяви до Європейського суду з прав людини має досить широкий спектр проблем, однак питання за цією темою залишаються недостатньо дослідженими у багатьох країнах Європейського Союзу, зокрема вимоги до оформлення та умови прийнятності індивідуальних заяв скаржників.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Європейський суд з прав людини щороку видає Збірник рішень, що сприяє збагаченню існуючої змістовної бази стосовно окремої індивідуальної заяви. Вивченню вироків Європейського суду в окремих випадках та адвокатській практиці присвячено низку наукових праць словацьких вчених. Малодослідженими при цьому залишилися критерії прийнятності індивідуальної заяви до Європейського суду з прав людини.
Мета статті є аналіз та характеристика найбільш фундаментальних умов прийняття індивідуальної скарги згідно ст. 34 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали та методи. Під час дослідження застосовано методи аналізу та синтезу для оцінки наявного судочинства Європейського суду з прав людини.
Результати дослідження. З 1 листопада 1998 р., коли Протокол № 11 Конвенції став чинним, Європейський суд з прав людини став єдиним органом, повноважним приймати рішення щодо скарг про порушення прав заявників, які вважають, що держава порушила їх права та основні свободи, гарантовані Конвенцією та її Протоколами. На веб-сайті Європейського суду представлений бланк заяви на декількох мовах з інструкціями щодо укладання тексту скарги. Офіційними мовами Суду є англійська та французька, однак, до повідомлення про скаргу та звинувачення держави, заявник може спілкуватися з Судом, використовуючи, наприклад, словацьку мову, і це справа суду, щоб забезпечити переклад на одну з офіційних мов, як це зазначено в судовому наказі процесуального регулювання № 34.
Висновки. Можливість подати скаргу до Європейського суду з прав людини є ефективним і корисним засобом захисту прав фізичних та юридичних осіб. Таким чином, вони можуть на міжнародному міжнаціональному рівні здійснювати своє право, гарантоване Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Міждержавна скарга може застосовуватися кожною Договірною Стороною Конвенції для розслідування порушення, за яке, на думку заявника, несе відповідальність інша Договірна Сторона. Індивідуальну заяву може подавати кожна людина, неурядова організація або група людей, які вважають себе постраждалими від посягань на свої права. Умови прийняття такої скарги визначено ст. 35 Конвенції і лише повне виконання всіх, задекларованих у ній положень, дає підстави для подальшого оцінювання, вивчення фактів та прийняття вироку Судом.
Ключові слова: Європейський суд з прав людини, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, індивідуальна заява, умови прийнятності.